Історія книги

У давній Індії матеріалом для перших книг слугувало пальмове листя, яке висушували, нарізали довгими вузькими смужками. Текст писали тушшю тонким пензликом.

 Давні індійці першими здогадалися збирати написані сторіночки в купку та прошнуровувати. Інший їхній винахід  палітурка: стопка прошнурованих сторінок з обох боків закривали обструганими дерев'яними дощечками, щоб книга краще зберігалася. Палітурки прикрашалися яскравими картинками-мініатюрами.

В Африці по берегах річок і боліт росте очерет – папірус. Процес виготовлення папірусу був досить складним. Серцевину очерету різали на смуги, потім накладали одна на одну, притискали вагою, сушили на сонці. 

Потім отримані листки склеювали один з одним. Виходила довга стрічка.  Її зручно було зберігати, згортаючи в трубку,оскільки листи папірусу були крихкими й ламалися. Такі книги називали світками. Текст на папірусових свитках писали чорним чорнилом вузькими стовпцями. 

При читанні папірусову стрічку перекочували з одного боку на інший. Папірусові свитки (до 40 м завдовжки) намотували на дерев'яні або кістяні стержні й ховали в шкіряні або дерев'яні футляри. Папірус не витримував вологи, вона його руйнувала. 

У давнину переписувачів називали літописцями. Вони писали на бересті – корі берези, яку обробляли спеціальним чином. Декілька сотень берестяних грамот було знайдено при розкопках.

Разом із папірусом використовували дешевший матеріал для книг – віск, яким заповнювали дощечки, вистругані в середині. Такі дощечки скріплювали шнурками. Перша і остання дощечки воском не заповнювалися. Такі книжечки служили дуже довго: запис можна було стерти, а потім наново написати. На воскових дощечках писали сталевою або кістяною паличкою – стилем.

Найбільша бібліотека з папірусових сувоїв знаходилася в місті Олександрія. Вона налічувала близько 70 000 сувоїв. Але цар міста Пергама вирішив створити бібліотеку, яка перевершить олександрійську. Коли єгипетський цар дізнався про це, то заборонив вивозити папірус із Єгипту.

Тоді жителі цього міста навчилися робити матеріал для листа зі шкіри тварин (телят, ягнят). Цей матеріал стали називати пергамент. Спочатку з нього продовжували робити свитки, але незабаром звернули увагу на міцність цього матеріалу: його можна складати, розрізати, листи з пергаменту можна зшивати й робити палітурку. Книга набула сучасної форми, яка називається – кодекс. На пергаменті писали пташиним пером, найчастіше гусячим, в урочистих випадках – лебединим. Писали особливим чорнилом, яке вбиралося у шкіру так глибоко, що його не можна було змити.

У давнину всі книги були рукописними, тому що їх писали від руки. Рукописні книги були справжніми витворами мистецтва.У ІІ ст. до н. є. в Китаї винайшли дешевший матеріал для листа  - папір.

Технологію виготовлення китайські майстри довгий час тримали в секреті. Лише в ХІІІ ст. навчилися виготовлювати папір у країнах Європи.

У ХV ст. (1447 р.)

 Йоганн Гутенберг придумав металеві букви, з яких набирав текст, покривав букви фарбою і за допомогою пресу отримував відбиток на папері. Своє велике відкриття, винахід друкарського верстата, Гутенберг обмірковував і здійснював упродовж 10 років. Відома його книга Біблія, 150 екземплярів якої він віддрукував на папері і 35 – на пергаменті. Збереглося лише 47 екземплярів цієї першої друкарської книги. Сьогодні це найдорожча книга у світі. Гутенберга людство шанує

 як основоположника європейського книгодрукування.

Іван Федоров першим друкував книги на русі, його називають першодрукарем. Першу книгу надрукував у 1564 році – «Апостол». Було випущено майже 2000 книг. До наших днів збереглося близько 50 книг. Надрукував першу азбуку для дітей. В Україні Іван Федоров також став першодрукарем 1574 році у Львові був надрукований «Апостол» та перший підручник «Буквар». Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання й короткої читанки – це був перший друкований підручник у східних слов'ян. 

До нас дійшов лише один примірник, який було знайдено в Римі в 1927 році, він зберігається в бібліотеці Гарвардського університету в США.

Кінець XX - початок XXIст.   ознаменувався переходом від звичного паперового варіанта матеріальної основи книги до нових технологій її створення - мультимедійних. З'явилась електронна книга (e-book). 

 Позитивними сторонами електронної книги є: компактність, швидкий пошук, конфіденційність, зручність модифікації, необмеженість тиражу.